99 РОКІВ БОЛГАРСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН

99 РОКІВ ВСТАНОВЛЕННЯ I 25 РОКІВ ВIДНОВЛЕННЯ БОЛГАРСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ДИПЛОМАТИЧНИХ ВІДНОСИН

Лъчезар Тошев

13 грудня 2016 р. у болгарському парламенті відбулася конференція за участю депутатів Комітетів з питань зовнішньої політики від Болгарії та України і груп дружби між двома країнами, дипломатів та експертів. Вона була присвячена відзначенню 25-ти річчя відновлення болгарсько-українських дипломатичних відносин у 1991 р. У конференції взяли участь голови двох комітетів з питань зовнішньої політики – д-р Джема Грозданова і пані Ганна Гопко, український посол Його Високоповажність пан Микола Балтажи, а також інші дипломати-представники двох сторін.

25 років тому

Після референдуму про незалежність в Україні, який відбувся 1 грудня 1991 р., вже 4 грудня Заступник міністра закордонних справ Республіки Болгарія Стефан Тафров вносить пропозицію до Ради Міністрів стосовно визнання української незалежності, оголошеної лише за три дні до цього. Наступного дня – 5 грудня 1991 р. болгарський уряд на чолі з Прем’єр-міністром Филипом Димитровим визнає незалежність України. 13 грудня 1991 р. дві країни встановлюють дипломатичні відносини. З цією метою до Софії прибуває Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко. На конференції у грудні 2016 р. в Софії були присутні двоє болгарських учасників цієї історичної події того часу – Филип Дімітров і Стефан Тафров, а також перший болгарський посол в Україні Петър Марков.

Филип Димитров и Анатолій Зленко , София, 13 декември 1991г.

Відновлення, а не встановлення дипломатичних відносин

Маловідомим фактом як в Болгарії, так і Україні є те, що 25 років тому дипломатичні відносини не було встановлено, а відновлено. По-суті, їх встановлення відбулося 99 років тому – 9 лютого 1918 р. договором між Центральними державами – учасницями у Першій світовій війні (Австро-Угорщина, Болгарія, Німеччина та Османська імперія) і Україною. Цей мирний договір, яким визнавалася Українська Народна Республіка, було підписано в Брест-Литовську. Він став можливим після розгрому у війні Росії.

Бойові дії у 1916 р. на Румунському фронті

Болгарія вступає в Першу світову війну у 1915 р., а у 1916 р. розпочинаються бойові дії між нею і Румунією. Тоді на боці Румунії до фронту в Добруджі – на південь від дельти річки Дунай відправлена велика російська армія на чолі з генералом Андрієм Зайончковським. Пізніше до неї приєднуються ще дві російські дивізії та деякі сербські частини. Проти них виступила болгарська Третя армія на чолі з ген. Стефаном Тошевим у складі якої є й славнозвісна кінна дивізія ген. Івана Колєва. Бойові дії болгарської армії у 1916 р. на цьому фронті є більше ніж успішними. 

Після провалу Зайончковського в Добруджі, його було замінено генералом Володимиром Сахаровим. Ген. Сахаров також зазнав важкої поразки від болгарських військ. Російська та румунська армії були розбиті повністю за надзвичайно короткий термін і болгарські війська доходять до дельти річки Дунай, а після цього й до річок Прут і Сірет у Молдові, де припиняють наступ. Після успіхів німецької армії на півночі, в Росії вибухає революція і вона стає радянською республікою. Більшовики Леніна вирішили капітулювати перед Центральними державами за будь-якої ціни з метою встановлення своєї влади в країні. Заради цього вони розпочинають мирні переговори з союзниками в Брест-Литовську. Тоді низка країн отримує свою незалежність від Росії і з’являється на політичній карті Європи. Це – Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Молдова, Кавказькі республіки і звичайно Україна.

Це є зоряною миттю для українців, які отримують можливість створити свою державу в сучасні часи.

Хоча Болгарія в кінцевому рахунку не виграла від цієї війни, можемо стверджувати, що й ми зробили свій внесок у наданні свободи такій великій кількості народів, які створили свої держави, що існують й сьогодні.

Договори у Брест-Литовську

Переговори в Брест-Литовську від Української сторони ведуться Олександром Севрюком, Миколою Любинським і Миколою Левицьким, а Німеччина представлена своїм державним секретарем Ріхардом фон Кюлманом, Австро-Угорщина - міністром закордонних справ Отокаром Черніним, Болгарія представлена Прем’єр-міністром д-ром Василем Радославовим, нашим послом у Відні Андреєм Тошевим (пізніше – у 1935 р. він стає Прем’єр-міністром), дипломатом Іваном Стояновичем і полковником Петром Ганчевим – ад’ютантом царя Фердинанда.

Підпис Прем’єр-міністр д-р Василем Радославовим

Османська імперія представлена Великим візиром Талат-пашою, Міністром закордонних справ Ахмедом Нісімі Бейем і генералом Ахмедом Іззетом Пашою.

Договір з Україною у Брест-Литовську підписано 9 лютого 1918 р. і є днем народження Української Народної Республіки, оскільки цього дня вона отримує міжнародне визнання. Це є днем першим української державності.

 

Днем першим української державності

Цей договір підтверджено першим українським державним главою – гетьманом ген. Павлом Скоропадським. Того ж дня у Брест-Литовську Прем’єр-міністр Царства Болгарія д-р Васіл Радославов підписує й перший у нашій історії Болгарсько-український договір. Це є початком двосторонніх Болгарсько-українських дипломатичних відносин.

Окрім цього договору Болгарія підтримує українську державність й іншим договором, підписаним невдовзі після цього у Брест-Литовську. 3 березня 1918 р. у мирному договорі з переможеною Радянською Росією, у ст.6 міститься вимога до Росії невідкладно укласти мир з Українською Народною Республікою і визнати мирний договір між цією державою і силами Четверного Союзу.

Росію зобов’язується також невідкладно вивести свої війська і російську Червону гвардію з української території, а також припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти управління та суспільного устрою Української Народної Республіки. З боку Російської Федеративної Радянської Республіки цей договір підписано Григорієм Сокольніковим, Львом Караханом, Григорієм Чичеріним і Григорієм Петровським. З болгарської сторони підписи під договором від імені Царства Болгарія ставлять посол Андрей Тошев, полковник Петр Ганчев і дипломат д-р Теодор Анастасов. Шляхом ухвалення цього договору Болгарія сприяє тому, щоб Україна отримала міжнародне визнання й з боку Радянської Росії.

Встановлення болгарсько-українських дипломатичних відносин

23 травня 1918 р., тобто лише 20 днів поспіль, в Софії цар Фердинанд видає Указ, яким призначає колишнього міністра народної просвіти проф. Івана Шишманова першим болгарським послом в Україні (пізніше він є Віце-президентом першого конгресу Пан-Європи у 1926 р. у Відні, разом з графом Ріхардом Куденхофом-Калергі заклав ідейні підвалини майбутнього європейського об’єднання, довгі роки є професором у Фрайбурзі і Лейпцигу та безперечним першобудівником болгарських культурних і освітніх інституцій. Одружений на українці Лідії Драгомановій – доньці українського професора Михайла Драгоманова). 

 

Іван Шишманов

В якості його помічника 15 квітня 1918 р. був відряджений досвідчений дипломат Петър Нейков – племінник першого болгарського Міністра народної просвіти д-ра Георгия Атанасовича. Петър Нейков пізніше стає й відомим болгарським письменником. У травні 1918 р. двоє болгар і земляків – походженням з м.Свіштов прибувають до Києва і розпочинають свою дипломатичну діяльність.

 

Петър Нейков

З українського боку Гетьман ген. Павло Скорпадський призначає 1 липня 1918 р. українського вченого, письменника, історика і першого Міністра закордонних справ України Олександра Шульгіна послом в Царстві Болгарія.

Олександр Шульгін

Цим завершується процес встановлення дипломатичних відносин між нашими двома державами у 1918 р. У своїй відповіді - під час вручення акредитивних листів українським послом в Софії, болгарський цар Фердинанд зробив цікаву заяву, яка є напрочуд актуальною й сьогодні:

«Разом з усім цивілізованим світом ми захоплюємось піднесеним польотом, яким український народ, серед важких обставин, створив свою незалежну державу.

Справді, перед Вами шлях, сповнений труднощів, нам не було особливо легко проходити цей шлях, однак завдяки віковій культурі і патріотизму Вашого народу, Я впевнений, що Україна швидко зміцниться і стане цвітучою та могутньою державою».

Цар Фердинанд I

Протягом минулих майже 100 років з моменту підписання Брест-Литовського договору політика Болгарії стосовно України є незмінною політикою дружби, солідарності та партнерства. Для того, щоб нові покоління як в Україні, так і Болгарії пам’ятали про ці події та для того, щоб спільно прочитати цю маловідому сторінку нашої історії було б добре, щоб у 2018 р. ми відзначили 100-річчя встановлення болгарсько-українських дипломатичних відносин. Ступаючи на цю солідну основу минулого, ми б могли більш ефективно розвивати наші відносини в майбутньому!

Препубликуване на статията :

 Газета Верховної Ради "Голос України"

На головну

17.02.2017

Спільні маловідомі сторінки минулого

Лучезар ТОШЕВ

http://www.golos.com.ua/article/284541

 

Газета Верховной Рады "Голос Украины"

На главную

17.02.2017

Общие малоизвестные страницы прошлого

Лучезар ТОШЕВ

http://www.golos.com.ua/rus/article/284541

 

Газета Верховной Рады "Голос Украины"

Общие малоизвестные страницы прошлого

Лучезар ТОШЕВ

http://www.golos.com.ua/rus/article/284541

13 декабря 2016 г. в болгарском парламенте состоялась конференция при участии депутатов комитетов по вопросам внешней политики от Болгарии и Украины и групп дружбы между двумя странами, дипломатов и экспертов. Она была посвящена празднованию 25-летия восстановления болгарско-украинских дипломатических отношений в 1991 г. В конференции приняли участие председатели двух парламентских комитетов по вопросам внешней политики — доктор Джема Грозданова и госпожа Анна Гопко, Посол Украины в Болгарии Николай Балтажи, а также дипломаты из обеих стран.

После референдума о независимости в Украине, который состоялся 1 декабря 1991 г., уже 4 декабря заместитель министра иностранных дел Республики Болгария Стефан Тафров вносит предложение в Совет Министров о признании украинской независимости, объявленной лишь за три дня до этого.

На следующий день — 5 декабря 1991 г. болгарское правительство во главе с премьер-министром Филипом Димитровым признает независимость Украины. 13 декабря 1991 г. две страны устанавливают дипломатические отношения. С этой целью в Софию прибывает министр иностранных дел Украины Анатолий Зленко.

На конференции в декабре 2016 г. в Софии присутствовали двое болгарских участников этого исторического события — Филип Димитров и Стефан Тафров, а также первый болгарский Посол современной Украины Петр Марков.

Восстановление, а не установление

Малоизвестный факт как в Болгарии, так и в Украине, что 25 лет назад дипломатические отношения были не установлены, а восстановлены. По сути, их установление произошло 99 лет назад — 9 февраля 1918 г. договором между Центральными государствами — участниками Первой мировой войны (Австро-Венгрия, Болгария, Германия и Османская империя) и Украиной.


Этот мирный договор, которым признавалась Украинская Народная Республика, был подписан в Брест-Литовске. Он стал возможен после разгрома России в Первой мировой войне.


Следует напомнить о боевых действиях в 1916 г. на румынском фронте. Болгария вступает в Первую мировую войну в 1915 г., а в 1916 г. начинаются боевые действия между ней и Румынией.

Тогда на стороне Румынии на фронт в Добрудже — южнее дельты Дуная была отправлена большая российская армия во главе с генералом Андреем Зайончковским.

Позже к ней присоединяются еще две российские дивизии и некоторые сербские части. Против них выступила болгарская Третья армия во главе с генералом Стефаном Тошевым, в составе которой была и знаменитая конная дивизия генерала Ивана Колева.

Боевые действия болгарской армии в 1916 г. на этом фронте были более чем успешными. После разгрома армии Зайончковского в Добрудже его заменили генералом Владимиром Сахаровым. Но под его командованием российская армия также потерпела тяжелое поражение от болгарских войск. Российская и румынская армии были разбиты на голову в очень короткий срок, и болгарские войска доходят до дельты Дуная, а после этого и до Прута и Сирета в Молдове, где прекращают наступление. После успехов немецкой армии на севере в России происходит революция, и она становится советской республикой. Большевики Ленина решили капитулировать перед Центральными государствами любой ценой с целью установления своей власти в стране. Ради этого они начинают мирные переговоры с союзниками в Брест-Литовске. Тогда ряд стран получает свою независимость от России и появляются на политической карте Европы. Это — Финляндия, Польша, Литва, Латвия, Эстония, Молдова, Кавказские республики и, конечно, Украина.

Это было звездным мгновением для украинцев, которые получили возможность создать свое государство. Хотя Болгария ничего не выиграла от этой войны, можно утверждать, что и мы сделали свой вклад в предоставление свободы такому большому количеству народов, которые создали свои государства, существующие и сегодня.

Договор в Брест-Литовске

Переговоры в Брест-Литовске от украинской стороны ведутся Александром Севрюком, Николаем Любинским и Николаем Левицким, а Германия представлена своим государственным секретарем Рихардом фон Кюлманом, Австро-Венгрия — министром иностранных дел Оттокаром Черниным, Болгария представлена премьер-министром Василом Радославовым, нашим послом в Вене Андреем Тошевым (позже — в 1935 г. он становится премьер-министром), дипломатом Иваном Стояновичем и полковником Петром Ганчевым — адъютантом царя Фердинанда. Османская империя представлена Великим вeзирем Талат-Пашой, министром иностранных дел Ахмедом Нисими Бейем и генералом Ахмедом Иззетом Пашой министром иностранных дел Ахмедом Нисими Бейем и генералом Ахмедом Иззетом Пашой.

Договор с Украиной в Брест-Литовске подписан 9 февраля 1918 г. По моему мнению, эта дата и является днем рождения Украинской Народной Республики, поскольку в этот же день она получает международное признание и первую независимую государственность. Этот документ международного политического веса подтвержден первым украинским государственным главой — гетманом Павлом Скоропадским. В тот же день в Брест-Литовске премьер-министр Царства Болгария Васил Радославов подписывает и первый в нашей истории Болгарско-украинский договор. Это и является началом установления двусторонних болгарско-украинских дипломатических отношений.

Кроме этого документа Болгария поддерживает украинскую государственность и другим договором, подписанным вскоре после этого в Брест-Литовске. 3 марта 1918 г. в мирном договоре с побежденной Советской Россией в ст. 6 содержится требование к России безотлагательно заключить мир с Украинской Народной Республикой и признать мирный договор между этим государством и силами Четверного Союза.

Россия обязуется также безотлагательно вывести свои войска и российскую Красную гвардию с украинской территории, а также прекратить любую агитацию и пропаганду против управления и общественного устройства Украинской Народной Республики. Со стороны Российской Федеративной Советской Республики этот договор подписан Григорием Сокольниковым, Львом Караханом, Григорием Чичериным и Григорием Петровским. С болгарской стороны подписи под договором от лица Царства Болгария ставят посол Андрей Тошев, полковник Петр Ганчев и дипломат Теодор Анастасов. Принятие этого договора Болгарией способствует тому, что Украина получает международное признание и со стороны Советской России.

Первые послы Болгарии и Украины

3 мая 1918 г. в Софии царь Фердинанд издает указ, которым назначает бывшего министра народного просвещения профессора Ивана Шишманова первым болгарским послом в Украине (позже он становится Вице-президентом первого конгресса Пан-Европы в 1926 г. в Вене, вместе с графом Рихардом Куденхофом-Калерги заложил идейные основы будущего европейского объединения, долгие годы был профессором в Фрайбурге и Лейпциге и бесспорным первостроителем болгарских культурных и образовательных учреждений. Был женат на украинке Лидии Драгомановой — дочери украинского профессора Михаила Драгоманова)

В качестве его помощника 15 апреля 1918 г. был откомандирован в УНР опытный дипломат Петр Нейков — племянник первого болгарского министра народного образования Георгия Атанасовича.

 Петр Нейков позже становится и известным болгарским писателем. В мае 1918 г. двое болгар и земляков — родом из города Свиштов прибывают в Киев и начинают свою дипломатическую деятельность. С украинской стороны гетман Павел Скоропадский назначает 1 июля 1918 г. украинского ученого, писателя, историка и первого министра иностранных дел Украины Александра Шульгина послом в Царстве Болгария. Этим заканчивается процесс установления дипломатических отношений между нашими двумя государствами в 1918 г.

В своем ответе — во время вручения аккредитивных писем украинским послом в Софии, болгарский царь Фердинанд сделал интересное заявление, которое удивительно актуально и сегодня:

«Вместе со всем цивилизованным миром мы восхищаемся возвышенным полетом, которым украинский народ, среди сложных обстоятельств, создал свое независимое государство. Действительно, перед Вами путь, преисполненный трудностей, нам не было особо легко проходить этот путь, однако благодаря вековой культуре и патриотизму Вашего народа, Я уверенчто Украина быстро укрепится и станет цветущим и могущественным государством». 

На протяжении прошедших 99 лет с момента подписания Брест-Литовского договора отношения Болгарии к Украине — неизменная политика дружбы, солидарности и партнерства. Для того чтобы новые поколения как в Украине, так и в Болгарии помнили об этих событиях и для того, чтобы вместе прочитать эту малоизвестную страницу нашей истории, было бы хорошо, чтобы в 2018 г. мы торжественно отметили 100-летие установления болгарско-украинских дипломатических отношений.

Ступая на эту солидную основу прошлого, мы бы могли эффективнее развивать наши отношения в будущем!

  

На български език, вижте тук  :

99 ГОДИНИ БЪЛГАРО-УКРАИНСКИ ДИПЛОМАТИЧЕСКИ ОТНОШЕНИЯ

http://toshev.blogspot.bg/2017/02/99.html

Мирний договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони (9 лютого 1918 р.)

   Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирний стан між Українською Народною Республікою і державами, що находяться у війні з Росією, постановили правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий договір з правительством Української Народної Республіки; вони хотять цим вчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесного світового миру, котрий не тільки має покласти кінець страхіттям війни, але також має вести до привернення дружніх відносин між народами на полі політичному, правному, господарському і умовому. В тій цілі до нав'язання мирових переговорів у Берестю Литовськім зібралися повновласники вищеозначених правительств, а саме:

   За Правительство Української Народної Республіки Члени Української Центральної Ради: Пан Олександер Севрюк, Пан Микола Любинський і Пан Микола Левітський.

   За Цісарсько-Німецьке Правительство державний секретар заграничного уряду, Цісарський Дійсний Тайний Радник Пан Ріхард фон Кільман.
   За ц. і к. Спільне Австрійсько-Угорське Правительство Міністр Цісарськ. і Королівськ. Дому і справ заграничних Його Ц. і К. Апостольського Величества Тайний Радник Отокар граф Чернін....

   За Королівсько-Болгарське Правительство президент міністрів Пан Д-р Василь Радославов, Посол Пан Андрій Тошев, Посол Пан Іван Стоянович, Військовий повновласник Пан полковник Петро Ганчев, Пан Д-р Теодор Анастасов.

   За Цісарсько-Османське Правительство Й. В. Великий Візир Талат Паша, міністр справ заграничних Агмед Нессімі Бей, Й. В. Ібрагім Гаккі Паша, Генерал Кавалерії Агмед Іццет Паша.

   І по предложению своїх повновластей, які признано добре і належно виставленими, згодилися на слідуючі постанови:

Стаття І.

   Українська Народна Республіка з однієї і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Сторони, які заключають договір, вирішили жити взаємно в мирі і дружбі.

Стаття II.

   1. Між Українською Народною Республікою з однієї і Австро-Угорщиною з другої сторони, оскільки ті дві держави граничитимуть з собою, будуть ті границі, які існували між Австро-Угорською Монархією і Росією перед вибухом війни.
   2. Далі на північ ітиме границя Української Народної Республіки, починаючи від Тарнограда, загально по лінії Білгорай -Цебогшин - Красностав - Пугачів - Радин - Межирічче - Сарнаки - Мельник - Високо-Литовськ - Каменець-Литовськ - Прушани - Вигоновське Озеро.
   Подрібно установлюватиме границю мішана комісія після етнографічних відносин і з узглядненням бажань населення.
   3) На випадок, якби Українська Народна Республіка мала граничити ще з якою іншою державою Почвірного Союзу, то щодо того застерігаються окремі умови.

Стаття III.

   Спорожнювання занятих областей почнеться негайно по ратифікації цього мирового договору.
   Спосіб переведення спорожнення і передачі спорожнених областей означуть повновласники інтересованих сторін.

Стаття IV.

   Дипломатичні і конзулярні зносини між сторонами, що заключають договір, почнуться зараз по ратифікації мирового договору. Для можливо найбільшого допущення конзулів обох сторін застерігаються окремі умови.

Стаття V.

   Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно звороту їх воєнних коштів, тобто державних видатків на провадження війни, як також звороту їх воєнних шкід, то є тих шкід, які повстали для них і їх горожан у воєнних областях через військові зарядження з включенням всіх реквізицій, зроблених у ворожому краю.

Стаття VI.

   Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хіба би вони схотіли за згодою держави, в котрій вони перебувають, залишитися в її областях або удатися до іншого краю.
   Питання, що з тим стоять у зв'язку, позлагоджуються в окремих договорах, передбачених в VIII статті.

Стаття VII.

   (Подається у вільному викладі) Ця стаття регулює економічні зв'язки України з Центральними державами, зокрема, визначає курс української валюти по відношенню до німецької марки та австрійської крони, митні тарифи тощо.

Стаття VIII.

   Привернення публічних і приватних правних зносин, вимога воєнних полонених і цивільних інтернованих, справа амнестїї, як також справа поступовання з торговельними кораблями, що попали у власть противника, управильниться з Українською Народною Республікою в поодиноких договорах, котрі становлять щодо суті складову часть нинішнього мирового договору і по змозі рівночасно з ним вступають у силу.

Стаття IX.

   Умови, прийняті в оцьому мировому договорі, творять неподільну цілість.

Стаття X.

   При толкуванні цього договору для зносин між Україною і Німеччиною є міродайним український і німецький текст, для зносин між Україною і Австро-Угорщиною український, німецький і угорський текст, для зносин між Україною і Болгарією український і болгарський текст, а для зносин між Україною і Туреччиною український і турецький текст.

Кінцеві постанови.

   Нинішній мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні грамоти мають бути обміняні якомога скоріше у Відні.
   Мировий договір стає правосильним по його ратифікації, оскільки в ньому нічого іншого не поставлено.
   На доказ того повновласники цей договір підписали і свої печаті приложили.

   Зладжено в п'яти первописях
   в Берестю Литовськім 9 лютого 1918 року.